Ті, хто читав книгу "Володар Перснів" пам'ятають що в ній нема образу Саурона у вигляді величезного червоного палаючого ока на вершині вежі Барад-Дур. Але палаюче Око тим не менш в книзі згадується, тож як його можна побачити і що воно таке?
Звичайно, що Око на вершечку Барад-Дура у фільмі Пітера Джексона з'явилося не випадково. У Толкіна є три епізоди де використовується образ вікна у вежі, що світиться червоним світлом і схоже на око. Прикметно, що кожного разу це інша вежа.
Око Саурона на вежі Барад-Дур з фільму "Володар Перснів"
Вперше ми зустрічаємо це коли Ґолум приводить Фродо і Сема до Чорних воріт Мордору, по обидва боки яких стоять дві башти: "Високо, в одній із Веж Зубів, горіло червоне світло... Багато миль це червоне око мовби переслідувало їх, поки вони бігли, спотикаючись, голою кам'янистою місцевістю... Нарешті, вже після опівночі,... око зменшилося до маленької палаючої цятки, а тоді зовсім зникло..."
Вдруге — коли Фродо потрапляє в полон до орків у вежі над Кіріт-Унґолом, а Сем вирушає на допомогу: "Тепер орківська вежа нависла просто над ним, загрозливо чорна, й у ній горіло червоне око".
І втретє Фродо бачить "неначе світло з вікна" башти Барад-дура: "Фродо побачив чорні, чорніші й темніші за тіні, які огортали його, жорстокі шпилі та залізну корону верхньої башти Барад-дура. Лише на одну мить, мов із якогось величезного вікна на неймовірній висоті, на північ ударив червоний промінь, пронизливий погляд Ока, а потім завіса знову замкнулась і жахливе видіння зникло. Око не дивилося на них: воно було звернуте на північ, де стояли біля воріт капітани Заходу, і туди була спрямована вся лють Сили, що готувалася завдати смертельного удару".
Тут знову самого Ока ми не бачимо, навіть вікно "неначе" існує, все досить туманно і непевно.
Але ця сцена цікава тим що підкреслює спрямованість погляду, волі та уваги Саурона. Це нагадує метафору, яку використовують у психології щоб описати як працює увага. Вона уподібнює увагу до променя ліхтарика, який можна спрямувати на певні предмети. Увага не може охопити весь простір, тож доводиться переводити промінь від одного предмета до іншого. Все що не потрапляє у цей промінь залишається непоміченим нашою свідомістю. Ось цей червоний промінь величезного ліхтаря і показує нам Толкін в цій сцені.
Цей спосіб перевести увагу Саурона на щось інше використовує і Араґорн, коли пояснює навіщо він вирішив подивитись у палантир: "Я подумав, що час настав і що Камінь саме тому потрапив до мене. Тоді саме минуло десять днів, відколи Персненосець пішов на схід від Рауросу, й Око Саурона, думав я, слід відвернути від його земель". Ґандалф погоджується: "Око зараз звернуте на нас, сліпе до всього іншого. Тож нам потрібно втримати його увагу".
Реакцію Саурона на вчинок Араґорна автор описує так: "Темна Сила занурилась у роздуми, Око звернулось усередину, обмірковуючи тривожні та небезпечні звістки: бачило воно блискучий меч, суворе й величне обличчя і на якийсь час ні на що інше уваги не звертало; й уся його величезна твердиня, всі ворота, всі вежі поринули в насуплену пітьму".
Ця цитата цікава тим що Саурон описується автором метафорично як "Темна Сила" та як "Око". Увага Саурона звернулася від зовнішньої реальності до реальності внутрішньої. Активність його прислужників у твердині та її вежах припинилася. Тут видно що прислужники Саурона повністю підконтрольні його волі: якщо він не дає вказівок, всі війська і твердині стають непорушними.
Немає коментарів:
Дописати коментар