Толкінівські місця: Башти на захід від Ширу та Фарінгдонська башта

Кінець епохи (іллюстрація Теда Насміта)

У пролозі "Володаря Перснів", в главі "Про гобітів" розповідається про три ельфійські вежі: "Три ельфійські вежі споконвіку стояли на західному кордоні. Місячними ночами їхнє сяйво було видно здалеку. Найвища вежа стояла найдалі, самотою підносячись над зеленим пагорбом. Гобіти Західної Чверті розповідали, що з верхівки цієї вежі видно Море, та, наскільки відомо, ще жоден гобіт на неї не вибирався".

Що розповідає про ці вежі "Сильмарилліон" і яка реальна вежа на пагорбі могла слугувати  для них прототипом?

Про ці ж вежі на пагорбах розповідається у "Сильмарилліоні". Найвища з них називалася Елостіріон: "Кажуть, що вежі Емин-Берайду насправді збудували не Вигнанці з Нуменору, а що їх звів для Еленділа друг його Ґіл-ґалад; і Видющі Камені Емин-Берайду (тобто палантир, в оригіналі тут однина, "the Seeng Stone" — А.К.) помістили в Елостіріоні — найвищій із веж. Туди в час, коли його охоплювала туга вигнанця, часто приходив Еленділ і позирав на роздільні моря; і вважають, що подеколи йому таки вдавалося побачити вдалині Вежу Аваллоне на Ерессеа, де зберігався Панівний Камінь і де він перебуває понині".

Фарінгдонська башта-каприз

Вважається що прототипом башти на пагорбі слугувала Фарінгдонська башта-каприз (Faringdon Folly tower), що була побудована у 1935 році ексцентричним землевласником у містечку Фарінгдон. Прогулюючись із приятелем він легковажно заявив що "цьому пагорбу потрібна вежа". Чутки про цю вежу рознеслися серед тутешніх мешканців, що викликало палкі заперечення з боку місцевих жителів. У відповідь на це лорд Бернерс вирішив подражнити опонентів та отримав дозвіл на будівництво башти, що мала бути висотою лише на 3 фути вище оточуючих дерев. Відкриття вежі було обставлено з помпою. Газета повідомляє що на відкритті були високі гості, натовп глядачів і видовищний феєрверк. Все це викликало також затори на прилеглих дорогах.

Газетна вирізка про відкриття башти

Башта висотою 43 метри знаходиться на вершині пагорбу в оточенні сосен. Колись на ній була табличка «Громадяни, які вчиняють самогубство з цієї вежі, роблять це на свій страх і ризик». З башти відкриваються панорамні види на Долину білого коня, названої так на честь Уффінгтонського білого коня, що зображений на іншому пагорбі, що розташований менше ніж в дев'яти кілометрах на південь від Фарінгдона.

Вид на башту і пагорб згори

Чи справді Фарінгдонська вежа стала прототипом ельфійських веж на заході Ширу — важко сказати напевно, але відкриття цієї вежі стало дуже яскравою подією, яку Толкін навряд чи міг не помітити. Щодо творів, над якими Толкін працював у 1935-му році — можна сказати що "Гобіт" був майже завершений, але ще не потрапив у поле зору видавництва "Ален та Анвін", перші нариси щодо Нуменору відносяться до 1936 року, а робота над "Володарем Перснів" почалася у 1937-му.