Це слово зазвичай перекладається як "надія" — навіть сам Толкін у "Повісті про Арагорна і Арвен" передає його англійською як hope. Але "надія" — це скоріше amdir ([амдір], синдарин) або amatíre ([аматі́ре], квенья), буквально "догори глядіння".
Слово ж estel утворено від кореня stel, "міцність". Ця надія, на відміну від раціоналістичної amatíre, ґрунтується не на раціональному знанні виходу зі складної ситуації і не на впевненості у своїх силах. Estel — та остання надія, яка лишається, коли жодної надії немає. Estel — це впевненість, навіть переконання, що цей світ не створений для страждання, а остаточна перемога зла неприпустима, навіть якщо поки що ми не розуміємо, у який спосіб перемоги буде досягнуто. Estel не потребує обґрунтування, для неї достатньо довіри або, якщо хочете, віри.
Ельфи високо цінують estel, але, на жаль, зовсім не завжди самі володіють цією якістю. Зовсім навпаки, ельдар знали і розпач, і безнадійність, і часто заздрили людям, які більше думають про майбутнє, і часто з оптимізмом, тоді як для ельфа майбутні роки — лише чергове нагадування про втрачене минуле.
В одному зі своїх філологічних есе Толкін навіть ризикнув припустити, що валар — ангельські посланці Всевишнього, до рук яких було доручено світ, — не володіли estel достатньою мірою, коли вирішили, що для ельфів Середзем'я небезпечне, і вивезли їх до Валінору за західним морем. У підсумку сталися всі катастрофи Першої епохи Середзем'я — ельфам несподівано виявилося тісно під скляним ковпаком, тоді як темний володар Моргот дістав можливість безперешкодно спокушати людей, які втратили ельфійський захист.
Олександр Запрягаєв
Немає коментарів:
Дописати коментар