Але ось по дорозі я зустрів багато такого, що і сам дивувався. Тома Бомбаділа я вже знав; зате в Брі не бував жодного разу. Бурлака (тобто Арагорн — А.К.), що влаштувався в куточку корчми, мене зовсім приголомшив; хто він такий, я уявляв собі анітрохи не краще за Фродо. Копальні Морії залишалися лише назвою; і ніякі звістки про Лотлоріен не досягали мого смертного слуху доти, доки я там не опинився. Я знав, що далеко, на околицях стародавнього Королівства людей, живуть Володарі коней, проте ліс Фангорна виявився пригодою зовсім непередбаченою. Я ніколи не чув ані про Дім Еорла, ані про Намісників Гондору. Гірше того, Саруман досі не виявляв себе, і я був спантеличений не менше Фродо, коли 22 вересня Ґандалф так і не з'явився. Про палантирі я теж нічого не знав, хоча в ту мить, коли з вікна був викинутий камінь Ортханка, я його впізнав і зрозумів значення «рядків стародавнього знання», що крутилося в мене в голові: «сім зірок, сім каменів і біле дерево одне». Ці вірші та назви спливають раз у раз, ось тільки пояснити їх можливо не завжди. Мені ще доведеться з'ясувати хоч щось про кішок королеви Берутіель*.
Але ось про Ґоллума та його роль я знав більш-менш усе, і про Сема теж; знав і те, що прохід охороняє Павучиха. І якщо це має хоч якесь відношення до того, що в дитинстві мене ужалив тарантул (у два роки — А.К.), та хай собі народ скористається цією версією на здоров'я (припускаючи неймовірне, що хтось і справді зацікавиться). Сам я можу лише сказати, що нічого подібного не пам'ятаю, і знати б про те не знав, якби мені не розповіли; і особливої неприязні до павуків не відчуваю, як і нагальної потреби вбивати їх. Тих, що я знаходжу у ванній кімнаті, я зазвичай рятую!»
Лист №163 до У.Х.Одена від 7 червня 1955 р.
_______
* «Він краще знайде дорогу додому у глуху ніч, аніж коти королеви Берутіель» — каже Арагорн про Ґандалфа у «Володарі Перстнів», маючи на увазі що Ґандалф зможе провести своїх супутників через копалні Морії.
Немає коментарів:
Дописати коментар