Що сказав Ґандалф Балрогу на мості Казад-Дума

Слова Ґандальфа звучать дуже таємничо і може скластися враження що це якесь закляття чи магічна формула. Але чи це справді так? Почнемо з того як це протистояння описане у «Володарі Перснів»:

«Балроґ досягнув моста. Ґандалф стояв посередині прольоту, спираючись на патерицю в лівій руці, а у правій мерехтів холодним і білим світлом Ґламдрінґ. Ворог знову спинився, підійшовши впритул, і темрява довкола розпростерлася двома широкими крилами. Він підняв батога, і хвости засвистіли та залящали. З його ніздрів виривався вогонь. Але Ґандалф стояв непохитно.

— Ти не пройдеш, — сказав він. Орки завмерли, і запала мертва тиша. — Я служитель Таємного Вогню, повелитель полум'я Анора. Ти не пройдеш. Темний вогонь тобі не допоможе, полум'я Удуна. Повертайся до Темряви! Ти не пройдеш.

Балроґ не відповів. Вогонь у ньому мовби пригас, але темрява погустішала. Він повільно підступив до мосту, а тоді раптом виріс до велетенських розмірів, і крила простяглися від стіни до стіни; та Ґандалфа все ж було видно, мов мерехтливу цятку в пітьмі; маленьким і зовсім самотнім здавався він: сірий і похилий, наче зів'яле дерево під першим поривом бурі.

З тіні вилетів червоний полум'яний меч.

Гламдрінґ зблиснув білим у відповідь.

З брязкотом здійнявся стовп білого вогню. Балроґ упав, меч його розлетівся на розплавлені уламки. Чарівник похитнувся на мосту, відступив крок, але зумів устояти.

— Ти не пройдеш! — сказав він».

Гендальф і Балроґ

Щоб краще розібратися з тим що відбувається в цій сцені треба повернутися до самого початку — Створення Світу, як він описаний в "Сільмарилліоні". Бог-творець, Еру, створив айнур — духів ангельського чину, які творили з ним музику, з якої він потім утворив Всесвіт, Еа, а в ньому Арду (аналог Землі). Багато айнур вирішили увійти в цей світ і підготувати його до прибуття дітей Еру — ельфів і людей. Найбільш могутні з них називаються Валари, інші — майари. Гендальф — один з них, втілений у вигляді старця з усіма обмеженнями цього тіла. 

Але окрім служителів Еру в Арду прибув також опонент Еру, один з наймогутніших айнур - Мелкор який також мав своїх прислужників-майарів. Балроґ - один з таких прислужників.

Таємне Полум'я

Таємне Полум'я (або Незнищенне Полум'я) — те, що надає будь-якому створінню справжнє життя. На початку "Сільмарілліона" Еру каже айнурам, "нащадкам думки його": "Запалив я вас Пломенем Незнищенним" (тобто вони були його думками, але цим думкам він надав власне життя за допомогою Таємного Полум'я). Мелькор, якому хотілося втілити власні творіння шукав Незнищенний Пломінь, але не міг його знайти, "бо Вогонь був із Ілуватаром".

Після того як Еру показав айнурам як виглядає світ, який вони описали своєю музикою (але це був лише зримий образ) він сказав їм: "Знаю я прагнення ваше, щоб усе побачене сталося на­справді, а не лише в думках; так само, як і ви постали, але й дещо по-іншому. Тому я кажу: Еа! Нехай Буде так! І пошлю я Пломінь Незнищенний у Порожнечу, і буде він у серці Світу, і Буде Світ; і ті з вас, хто забажає, зможуть зійти туди". Таким чином, думка про Світ, в яку було послано Пломінь Незнищенний отримала буття і стала Світом проявленим*.

Виняткова здатність Еру давати справжнє життя відображена в історії Ауле, який створив гномів, які, проте, не рухались без його постійної уваги. Лише втручання Еру дало їм справжнє життя.

Відповідно "служитель Таємного Вогню" вказує на те що Гендальф служить саме Еру, Творцю світу.

Повелитель полум'я Анора

Анор на синдарині означає Сонце. Воно пливе по небу на лоді якою кермує майрська діва Аріен. Вона була "вогненним духом, якого Мелкор не зумів ані обдурити, ні навернути до себе на службу. ...Покидаючи Валінор, вона скинула із себе тамтешню подобу й одежу, в яку вбиралася, як і валари, і постала у вигляді нагого вогню, жахливого та сліпуче-яскравого".

Поява Сонця і місяця на небі стала ударом для Мелкора. "Аріен Морґот боявся дужче (ніж Тіліона, що кермував лодею Місяця — А.К.), та не насмілювався наблизитися до неї... Під покровом тіней ховався він та його поплічники од Аріен, чийого погляду вони не могли довго витримувати; і землі поблизу його фортеці заволокли кіптява та велетенські хмари".

З англійської словом "повелитель" перекладено слово "wielder", "той що має в розпорядженні", або "той, що тримає в руках". Часто це слово використовується в контексті зброї. Тобто Гендальф може використовувати як зброю полум'я Сонця. У більш ранній версії "ВП" Гендальф називав себе "хазяїном/майстром (master) білого вогню", вочевидь білий колір полум'я залишився як прояв цієї сили, але її природою є вогонь Сонця, якого слуги Мелкора  (і Балрог також) бояться.

Існує інша популярна версія, що пов'язує "полум'я Анора" з ельфійським перснем, який був у Гендальфа. Про це ми дізнаємося у кінці "ВП", перед відплиттям героїв з Сірих Гаваней. Це Нар'я - Перстень Вогню, який віддав Гендальфу Кірдан-Корабельник. Однак призначенням цього персня було запалювати вогонь в серцях і захищати від втоми. Крім того, хранителі трьох Ельфійських перснів тримали їх у таємниці і було б дивно якби Гендальф голосно повідомив всіх прислужників Ворога що він має такий перстень. Ще одним свідченням проти цієї версії є те що коли Толкін писав цей розділ він ще не вирішив віддати магу перстень Кірдана-Корабельника, а у Елронд казав що Три ельфійських персня були відправлені за Море.

Полум'я Удуна

Перша підземна твердиня Мелкора називалася Утумно (з квенья "підземелля", "темна яма") або Удун (з синдарину "пекло"). "В Утумно Мелкор зібрав побіч себе демонів — духів, котрі спершу, в дні слави, пристали до нього, а згодом, у час падіння, найбільше до нього уподібнились: у серцях їхніх палав вогонь, за одежу їм правила темрява, страх прокладав їм путь; і мали вони батоги з полум’я. Пізніше в Середзем’ї називали їх балроґами". Фактично Гендальф називає Балрога "вогняним демоном Мелкора", ким він власне і є.

Темний вогонь

Зброя Балрога — вогняний батіг і червоний полум'яний меч. Це полум'я горить але не дає світла, бо огорнуте темрявою. У початковій версії Гендальф каже "Червоне полум'я не може тут пройти". Вочевидь протиставлення білого і червоного полум'я вкладалося з самого початку і справ не просто у кольорі, а у їх різній сутності. Подальші події яскраво демонструють це протистояння.

Протистояння майар

Отже Гендальф своїми словами повідомляє Балроґа про те що перед ним — супротивник такої самої сили, який так само брав участь у створенні Всесвіту, але стоїть на стороні Добра і справжнього Світла. Він знає що перед ним — прислужник Темного Володаря Мелкора, вогняний демон, але не боїться його пекельного полум'я. Якщо це можна назвати закляттям, то лише в певному сенсі: у багатьох традиціях знання істинних імен дає владу над їх власниками.

_______

* В цьому самому розділі Сільмарілліона є "пророцтво про другу музику Айнур", яке відбудеться в кінці світу: "Звідтоді айнури ніколи не створювали нічого подіб­ного, та сказано, що після закінчення днів хори айнурів і Дітей Ілуватара скомпонують для Еру ще прекраснішу музи­ку. Тоді теми Ілуватара буде зіграно правильно, і вони, щой­но злетівши з уст, стануть Буттям, тоді всі доконечно зрозумі­ють його задум і кожен осягне тямущість іншого, тоді Ілуватар із великої радості наділить думки творінь своїх таємничим огнем".

Тобто, якщо на початку світу Еру наділив свої думки таємничим вогнем і створив Айнур, у другій музиці думки творінь будуть наділені таємничим вогнем, отже також отримають буття. Можливо в цьому полягає "надія Толкіна" про яку пише Том Шиппі, що його "вторинна творчість", світ, який він описує в своєму Легендаріумі, отримає справжнє Буття.