Піпін і Колодязь Фатуму

Морія у розрізі. Низом йде шлях Братства.
Вертикальна спіраль — «нескінченні сходи» на вершину гори,
прямо під ними вертикальна риска колодязя (Well),
де ночував загін.

Розібрана на меми сцена, де Піпін кидає камінь у бездонний колодязь (а у фільмі туди летить цілий скелет в обладунках), може бути не стільки демонстрацією вміння гобіта встрягати в неприємності, скільки «репетицією» подій на верхівці Ородруїну.

У «Володарі Перснів» деякі фрази неочікувано стають пророчими: Елронд каже про малі руки, які обертають колеса історії, пророкуючи роль гобітів у спасінні світу; Араґорн попереджає Ґандалфа про небезпеку для життя мага у Морії; а Фродо недоречно жартує про те що може похудати так що перетвориться на привида ще до того як буде поранений морґульським кинджалом.

Проте існують і складніші паралелі, що включають не тільки слова, а і дії. І якщо придивитись до епізоду із колодязем, то можна знайти багато паралелей із фіналом квесту.

Морія як міні-Мордор

Загалом, похід через копальні постає як мініатюрний прообраз майбутнього шляху через Мордор: вхід в обидві локації охороняє жахливий страж, а всередині, окрім довгих миль шляху через безжиттєву індустріальну зону, на героїв чекає своє втілення «темного володаря» — Балроґ або Саурон.

Водночас Морія є дзеркальним «оберненням» Мордору через геометрію простору. Якщо «сердцем» Мордору є печера на верхівці Ородруїну, то «сердцем» Морії є її найглибші надра. Саме там, у найнижчій точці на шляху біля бездонного колодязя у кімнаті вартових Загін зупиняється на нічліг. При цьому, в обох місцях важливі точки — і колодязь, і жерло —знаходяться у окремій печері, а паралель між жерлом Ородруїну і колодязем Толкін проводить ще на початку оповіді: коли Фродо, вдивляється у камін і чує історію Персня, жарини перетворюються в його уяві на «глибочезний колодязь вогню».

Піпін і колодязь

Опинившись біля колодязя — величезного отвору у підлозі — Піпін не міг стриматись:

 «Піпіна потягнула до колодязя цікавість. ... Піддавшись раптовому пориву, він схопив камінець і кинув униз. Далеко внизу … пролунало «бульк», дуже віддалене, та посилене й відлунене порожньою шахтою.
— Що це? — вигукнув Ґандалф. Він заспокоївся, коли Піпін зізнався, що накоїв ... — Дурень Тук! — буркнув чарівник. — Це серйозна мандрівка, а не гобітська прогулянка. Наступного разу сам кидайся, і не буде з тобою клопоту».

За першим «бульк» слідує тривожне перестукування десь унизу («том-тап», «тап-том») — перші знаки майбутньої катастрофи. Пізніше це перестукування переростає у оглушливе «Дум! Дум!» — передвісник наближення Балроґа.

«Дум» як звук та «Doom» як Фатум

У перекладі не завжди вдається передати гру слів. Ось і в передачі гуркоту «барабанів у глибині» втрачається зв’язок звучання і значення слова «Doom» (англ. «фатум, рок»). За допомогою цього слова Толкін і передає звук барабанів, і говорить про наближення трагедії на мості Казад-Думу, і, водночас, створює зв’язок із «Mount of Doom» — Горою Фатуму:

«Тум! Тум! (в оригіналі Doom! Doom!) — розкотилося знову, мовби здоровенні руки перетворили печери Морії на величезний барабан».

До речі, і у назві «Розщелина Фатуму» («Crack of Doom») прихований «звуковий» підтекст: у виразі «Cracks of Doom» — «cracks» означає гучний тріск грому. Вважається що саме так звучатиме ангельська труба, коли настане Кінець світу.

Власне, спорідненість двох місць чути і через звучання їх назв: Морія і Мордор, «Маунт Дум» та «Казад Дум».

Спокуса та падіння

Паралель посилюється через мотиви спокуси і падіння. Піпін не може втриматися від бажання кинути камінь у воду; Фродо наприкінці квесту не знаходить сил кинути Перстень у вогонь. Якщо Ґандалф сердито пропонує «дурневі Туку» стрибнути у колодязь, коли той не зможе опанувати своє бажання, то саме цей стрибок втілюється у фіналі через падіння Ґолума у прірву — теж гобіта, який не зміг перемогти своє бажання заволодіти Перснем.

Вражає як Толкін маскує подібність двох сцен радикально змінюючи найбільш помітні деталі:

• Гора стає шахтою;
• Вогонь — водою;
• Бажання «утримати» — спокусою «кинути».

Все це — лише зміна полярності з «мінуса» на «плюс», яка не порушує єдності самої структури епізодів на більш високому рівні. Похід через Морію стає передвісником подій у Мордорі. Катастрофа на мості Казад-Думу де Ґандалф падає у прірву одночасно віддзеркалює евкатастрофу («благу катастрофу») на вершині Ородруїну, де інше падіння — старого, понівеченого Перснем Ґолума, рятує світ.

Випадкові слова та дії стають проблисками Провидіння, волі «вищого автора». Коли доля світу знаходиться на лезі ножа, він, через маленькі зміни балансу, спрямовує історію в потрібний бік. І все ж, самого лише втручання не достатньо для перемоги. Воно лише допомагає зробити останній крок на довгому шляху, у точці, в яку не можна потрапити не доклавши усіх можливих зусиль.