Мерлін і Ґандалф

Ґандалф та Більбо, художник Ґреґ Гільдебрандт

У "Смерті Артура" на початку книги сер Ульфіус, лицар короля Утера Пендрагона, йде шукати Мерліна:

— Тоді, пане мій, — сказав сер Ульфіус, — я піду й пошукаю Мерліна, щоб він зцілив вас і приніс розраду вашому серцю.

Вирушив Ульфіус на пошуки і з волі щасливого випадку зустрів Мерліна в жебрацьких лахміттях, і запитав його Мерлін, кого він шукає, а той відповів, що потреби немає йому знати.

— Ну що ж, — сказав Мерлін. — Я-то знаю, кого ти шукаєш, — ти шукаєш Мерліна; і тому не шукай більше, бо Мерлін — це я.

Розмова Більбо з Ґандалфом на початку книги:

— Як же багато всього ти вкладаєш у цей «Добрий ранок» — протягнув Гандальф. — Тепер ти маєш на увазі, що хочеш відкараскатися від мене і що тобі буде найліпше, коли я заберуся звідси.

— Зовсім ні, зовсім ні, ласкавий пане! Скажіть-но, чи не відоме мені часом ваше ім’я?

— Так-так, ласкавий пане — а я знаю ваше ім’я, добродію Більбо Торбине. І ти, Більбо, знаєш моє, хоча й не пригадуєш, що воно мені належить. Я — Ґандальф, і Ґандальф — це я!