"Орли! Орли!" і кривава Битва П'яти Армій у "Гобіті"

Битва під Горою / Matthew Stewart

У попередньому дописі я писав, що облога Мінас-Тіріта має паралелі з описом облоги Ауреліанума в книзі Едварда Гаттона "Аттіла і гуни". І хоча вигук "Орли!" у "Володарі Перснів" з'являється дещо пізніше — у сцені, коли війська Заходу підходять до воріт Мордору і опиняються в оточенні сил Саурона, — саме перенесення цієї деталі на інший етап оповіді не заперечує можливості її походження з того самого літературного джерела.

Втім, є й інше важливе зауваження. Сцена з орлами у "Володарі Перснів" є відсилкою до "Гобіта", де Більбо бачить орлів під час Битви П'ятьох Армій. Хоча "Гобіт" традиційно вважається дитячою книжкою, опис битви там містить досить брутальні деталі: 

• "Скелі почорніли від ґоблінської крові.";
• "Ґоблінів знову було розбито, і полягло їх стільки, що Діл потемнів, осквернений купами їхніх трупів";
• "За його (Торіна) спиною впереміш із трупами ґоблінів уже лежало багато мертвих людей, і ґномів, і прекрасних ельфів, котрі могли б довгі віки весело жити в лісі".

Попри це, потік ворогів не вичерпується: на поле бою виходять нові і нові загони гоблінів. У цій битві, як і у фінальному протистоянні військ Заходу у "Володарі Перснів" ворогам вдається оточити головних героїв — Торіна та тих, хто б'ється поруч із ним:

Невдовзі вороги перейшли в наступ, і ґномам довелося розташуватися великим кільцем, віч-на-віч із ґоблінами та вовками, які оточили їх зусібіч [...] Лавина ґоблінів посунула схилами Гори з подвоєною силою, і всюди людей та ельфів поволі долали.

Аналогом Ауреліанума тут постає гномське царство під Самотньою Горою. Вороги ще не увійшли до нього, але всі жахи захоплення міста, описані у "Аттілі і гунах" Толкін переносить у думки Більбо про те, чим це може закінчитись:

«Тепер лишилося недовго, — думав Більбо, — незабаром ґобліни захоплять браму і нас усіх буде перебито або зігнано вниз і взято в полон. [...] Краще б увесь той проклятий скарб лишився старому Смоґові [...] — аби тільки бідолашний старий Бомбур, і Балін, і Філі з Кілі, й решта не пропали ні за цапову душу — і Бард, і озерні люди, і веселі ельфи теж!»

А ось Гаттон:

...перші грубі кінні загони гунів почали входити до міста через зруйновану браму. Почалися грабунок, різанина й ґвалтування [...] Гуни нічого не щадили: ані домівок громадян, ані святинь, ні жінок, ні старих. Здавалося, що все загине у всеохопному й методичному вандалізмі та вбивстві.

Як і у Гаттона, ключовим моментом у битві має стати захоплення брами. Цікаво що історичні джерела про штурм Ауреліанума говорять про проломи у стінах, а не про розбиті ворота міста. Викликає питання і те, наскільки завойовники змогли просунутись у місто. Однак у "Аттілі і гунах" і завойовники, і римські легіони заходять у місто через розбиту браму. Розбита брама є і у "Володарі Перснів" де лише Ґандалф не дає Королю-Чаклуну в'їхати у місто, і саме про наслідки захоплення брами думає Більбо.

У цей гіркий момент усвідомлення неминучої поразки, Більбо бачить орлів:

— Орли! Орли! — закричав він. — Орли летять!
[...] Орли летіли за вітром, лава за лавою, — незліченне воїнство, зібране, певно, з усіх орлячих гнізд Півночі.

Як і у Гаттона, на допомогу приходить ціле воїнство, яке рятує захисників:

...орли теж почали збиратись у велику зграю [...] — і нарешті, здаля вчувши битву, прилаштувалися до урагану й наспіли саме вчасно. Це вони витіснили ґоблінів зі схилів Самотньої Гори, скидаючи їх у прірви чи женучи їх (спантеличені ґобліни шалено репетували) донизу — на їхніх ворогів.

Звернімо увагу на деталь: орли скористалися ураганним вітром, щоб вчасно прибути на поле бою. У "Володарі Перснів" перелом у битві під Мінас-Тірітом відбувається із зміною вітру, який розвіює темряву над Мінас-Тірітом. В обох випадках сприятливий вітер постає знаком допомоги вищих сил.

У описі остаточної перемоги над гоблінами можна побачити спільні мотиви із гаттонівським описом переможного наступу імперських військ. Щоправда його опис набагато кривавіший: у нього нема гірських прірв, які "поглинають" тіла ворогів: 

Вони наступали — ніщо не могло їх зупинити. Крок за кроком вони відбили підступи до мосту, билися на березі, у воді, з боєм проходили крізь браму. Вулиця за вулицею, виборюючи кожен ярд, імперські війська під сяйливими орлами просувалися вперед. Дім за домом, провулок за провулком були відвойовані і засипані тілами мертвих; гуни ламалися й тікали, коні топтали їхні обличчя в закутках, на головних вулицях не було проходу — так високо лежала варварська падаль. Сам Аттіла злякався. Він наказав відступати.

Але, як ми вже бачили вище, Толкін також має досить кривавий опис битви на землі, ще до прибуття орлів. Можливо саме ця брутальність гаттонівського опису надихнула Толкіна на опис скель, почорнілих від гоблінської крові, і купи їх тіл, що оскверняють землю Долу.

Тож, як на мене, опис страшної битви у "Гобіті" також перегукується із книгою Гаттона "Аттіла і гуни". Виходить що на момент написання "Гобіта" ця відсилка була більш прихованою, тоді як у "Володарі Перснів" аналогії війни з Аттілою стають більш широкими й охоплюють не лише одну сцену біля воріт приреченого Міста. Навіть у цьому сенсі "Володар Перснів" розширює і поглиблює теми, закладені ще в "Гобіті" — казці, що колись була написана автором лише для власних дітей.