Мої враження від повної версії інтерв'ю 1964 року

Зробив повний переклад 40-хвилинного інтерв’ю Дж. Р. Р. Толкіна українською. Раніше мені траплялася лише його 10-хвилинна версія — теж надзвичайно цікава, але повний запис містить чимало додаткових сюжетів і деталей, які варті уваги.

Одразу слід зауважити: навіть англомовні слухачі визнають, що окремі фрази Толкіна важко розібрати (у другій половині інтерв’ю він ще й запалює люльку, що ускладнює сприйняття). Тому хоча розпізнавання тексту і переклад робили автоматичні засоби, довелося порозбиратися із "темними" місцями. І, звичайно, переклад міг би бути набагато літературнішим, якби його робив професійний перекладач.

Що особливо привернуло увагу порівняно з коротшою версією?

Перш за все — паралель, яку Толкін проводить між валінорськими Деревами й Деревами Сонця та Місяця з легендарного циклу про Олександра Македонського. Ці сюжети відомі далеко не всім, і про них планую написати окремо.

Те, що не видно в тексті — великі паузи, коли Геро ставить питання про християнський символізм: про те, чи є Фродо христологічною фігурою, чи про те, вірить Толкін у існування в нашому світі керівних духів, подібних Валарам. Лише після уточнення "ви католик?" Толкін додає: "так, у цьому сенсі — певною мірою". Загалом складається враження, що будь-які спроби говорити про символізм у “Володарі Перснів” для нього майже так само небажані, як і слово “алегорія”.

Цікавою є й тема героїв. Якщо в "Листах" Толкін називає Сема головним героєм, то в цьому інтерв’ю він раптом говорить про Ґолума: "Він подобався мені більше за всіх, і мені значно більше його шкода".

Щодо того, чи є "Володар Перстнів" щасливою історією — Толкін каже, що один з його друзів читає книгу лише у Великий Піст, "бо вона така важка і гірка".

Досить неочікуваний образ плавання За Море ("Прямим Шляхом"). У "Листах" Толкін описував що ельфійський корабель, що пливе За Море, не слідує кривизні земної кулі, а продовжує рух по прямій. Тут він додає: "Ти рухаєшся лінією, що веде до того, що було..., що є… або ж ніколи не мало існування... Насправді вони пливуть назад у світ пам’яті". У цьому місці справді хочеться опинитися на місці Геро й поставити ще десяток уточнювальних питань.

Щодо любові до феодалізму Толкін каже: "це дуже сильний сюжетотворчий і мотиваційний чинник, але… Чи сказали б ви, що така система працювала насправді краще, ніж будь-яка інша система? Якщо поглянути на історію світу, це викликає великі сумніви".

Це лише частина вражень від інтерв’ю. Цікавинок у ньому значно більше, тож щиро рекомендую ознайомитися з повним текстом.