Від Ґданська в першій половині XVIII століття до прибуття в Лондон у другій половині XVIII століття
Толкіни з Англії усвідомлювали своє німецьке походження. Сам Дж. Р. Р. Толкін, однак, рано опинившись осторонь родини через передчасну смерть батька, не знав, звідки і яким шляхом Толкіни потрапили до Лондона у XVIII столітті. Як видатний лінгвіст, він підтримував думку, що його прізвище походить від німецького прикметника tollkühn — «зухвалий, безрозсудно сміливий»⁵.
Від раннього підліткового віку Толкін перекладав своє прізвище на улюблені мови: Ruginwaldus Dwalakōneis — готською, Arcastar — квенья, Rashbold — англійською. Водночас він знав і альтернативну балтійську етимологію (нижньопрусське tolk — «тлумач, посередник у переговорах» < балтійсько-прус. tulk- < слов’ян. tъlkъ — «сенс, переклад, тлумачення, пояснення»), але принаймні одного разу, у 1973 році, висловлював своє здивування⁶.
У біографії Дж. Р. Р. Толкіна, написаній Гамфрі Карпентером, згадується певна родинна легенда:
У родині Толкінів існували різні думки щодо того, чому і коли їхні предки прибули до Англії. Прихильники більш прозаїчного пояснення вважали, що це сталося 1756 року, аби врятуватися від прусського вторгнення до Саксонії, де родина володіла землями. (…)
(Bio 27)
Саксонське походження, вочевидь, було особливо привабливим для Дж. Р. Р. Толкіна. Саме германське плем’я саксів заселило Британію й у так звану добу Великого переселення народів разом з англами, ютами та фризами сформувало давньоанглійську мову й культуру — сферу зацікавлень, фахових студій і наукових досліджень професора Толкіна. Багато про те, яку саме Саксонію він міг мати на увазі, говорить важлива цитата з його вступної лекції 1955 року «Англійська і валлійська», опублікованої в The Monsters and the Critics:
Я не німець, хоч моє прізвище й німецьке (англізоване, подібно до Cerdic) (…). Разом із прізвищем я не успадкував нічого з того, що первісно до нього належало в мові чи культурі, а після двохсот років «кров» Саксонії та Польщі, ймовірно, є лише незначним фізичним складником.
(M&C 170)
Тут з’являється новий — польський — елемент, тоді як Саксонія (доволі широке поняття в географії та історії Німеччини) постає, ймовірно, як Курфюрство Саксонське або Верхня Саксонія під владою дому Веттінів у часи польсько-саксонської персональної унії (1697–1763, за винятком років 1706–1709), правління Авґуста ІІ Сильного та Авґуста ІІІ. Справді, мені вдалося з’ясувати, що пра-прадід Дж. Р. Р. Толкіна Йоганн Беньямін Толкін народився у жовтні 1752 року в Речі Посполитій, якою правили саксонські курфюрсти, — у Ґданську, місті, яке на той час загалом було німецькомовним, але перебувало під владою польських королів. Близько 1772 року, після першого поділу Польщі та прусської блокади Ґданська (але ще до «прусського вторгнення» 1793 року, присутнього в, імовірно, спотвореному вигляді в родинній традиції Толкінів), він утік до Лондона, слідом за своїм старшим братом Даніелем Ґотлібом Толкіном (1746–1813), де вони розпочали нове життя (їхнє перебування там засвідчене щонайменше з 1777 року — року весілля Йоганна Беньяміна в одній із лондонських церков). Процитований фрагмент «Англійської і валлійської» може свідчити про те, що Дж. Р. Р. Толкін підозрював: один з його предків походив із Польщі XVIII століття (можливо, він знав про якісь генеалогічні напрацювання?)⁷.
Ґданськ з’являється у згадках сучасних Толкінів у вельми несподіваних контекстах. У промові 1995 року на пам’ять про некоего Патріка Гобсона син Дж. Р. Р. Толкіна, отець Джон Ф. Р. Толкін, сказав:
У 1939 році, коли Німеччина напала на Польщу, першим ґауляйтером Данциґа був Толлькюн.⁸
Мені не вдалося перевірити цю сумнівну інформацію (ґауляйтером Ґданська був Альберт Форстер, і доступні мені джерела мовчать про когось, хто передував би йому на цій посаді), але в цьому випадку важливою є сама згадка про Ґданськ і Толкінів. До кінця Другої світової війни в Ґданську мешкало багато осіб із прізвищем Tollkühn (саме такий напис цього прізвища утвердився в Ґданську з XVIII століття)⁹.
Гамфрі Карпентер у своїй Біографії писав про покоління дідусів і бабусь Дж. Р. Р. Толкіна: Джона Беньяміна Толкіна (1807–1896) та інших, чиї імена йому були невідомі (він лише зазначає, що первісне написання прізвища було Tolkiehn)¹⁰. Подібну інформацію можна знайти і в The Tolkien Family Album Джона та Прісцилли Толкін¹¹. В енциклопедичному виданні The J. R. R. Tolkien Companion and Guide згадується представник ще ранішого покоління — батько Джона Беньяміна, Джордж Вільям Толкін (1784–1840)¹².
Відомості про віддаленіше минуле родини Толкінів були оприлюднені моїм знайомим шанувальником Толкіна Тадеушем Анджеєм Ольшанським у його важливому тексті 2010 року. Користуючись генеалогічним сайтом FamilySearch та аналізуючи обговорення на форумі TheOneRing, він довів, що в другій половині XVIII століття Даніель Толкін і Джон Беньямін Толкін мешкали в Лондоні. Хоча Ольшанському не вдалося вписати цих двох осіб до родинного дерева професора Толкіна, дослідження завдяки цьому набрало обертів. За словами Тадеуша А. Ольшанського:
(…) Відомі документи згадують двох Толкінів, які народилися на території тодішньої Німеччини й переселилися до Англії, однак жоден із них не був близьким родичем англійських предків Дж. Р. Р. Толкіна (…). Даніель Толкін народився в Ґданську 1746 року. Отже, здається, що Толкіни прибували до Англії протягом тривалішого часу (…). Очевидно, існував іще один Джон Беньямін Толкін (1846–1883), журналіст, який мешкав у Бірмінгемі з дружиною Агнес та донькою Беатріс, тоді як британські загальні переписи додають до цього списку ще двох Дж. Б. Толкінів, що жили у 1752–1819 та 1788–1859 роках. Повторюваність імен натякає на спорідненість: можливо, другий був братом Дж. В. Толкіна, а перший — їхнім батьком або дядьком? Утім, це навіть не гіпотеза, а чиста спекуляція.¹³
Мені вдалося розв’язати ці загадки за допомогою онлайн-генеалогічних баз даних, завдяки оцифрованим версіям документів із лондонських архівів, доступних у нинішньому десятилітті XXI століття, а також завдяки незліченним годинам наполегливої праці (часто саме пізно вночі я робив найвирішальніші відкриття). Мене постійно заохочував докладати ще більших зусиль мій колега, історик і провідний дослідник Толкіна, д-р габ. Міхал Лесьнєвський. Я надзвичайно зобов’язаний даним, отриманим із платного розділу Ancestry.co.uk, а також родинному дереву Толкінів, укладеному пані Ліндою Вініфред Толкін із Брісбена (Австралія), яке нині налічує понад дві тисячі осіб. Доступ до всіх цих матеріалів я маю з грудня 2016 року.
Там я знайшов відомості про перше покоління Толкінів в Англії та Лондоні, тобто про братів Даніеля Ґотліба Толкіна (1746–1813) і Йоганна (Джона) Беньяміна Толкіна (1752–1819), про їхні лондонські підприємства, будинки та нащадків, які стали предками багатьох сучасних Толкінів, що мешкають у Великій Британії, Канаді, Австралії, ПАР і США (втім, у цих країнах можна також зустріти Толкінів, Толкінсів і Толлькюнів, які прибували туди з Пруссії в різні часи й за різних обставин). Завдяки великій кількості церковних, податкових і торговельних документів вдалося довести, що Йоганн (Джон) Беньямін Толкін був пра-прадідом Дж. Р. Р. Толкіна.
Ось встановлений родовід по батьківській лінії:
Міхель Толкін (нар. бл. 1620, Кройцбург)
16 грудня 2016 року розпочалося листування між мною та Джеральдом Орандо́м зі США, під час якого я отримав справді проривну інформацію. У вересні 2008 року Оранд у Національному архіві в К’ю виявив документ під назвою The Act of Naturalization of Daniel Gottlieb Tolkien (1794)¹⁴. Згаданий Даніель Ґотліб Толкін (1746–1813) подав клопотання про надання британського громадянства і отримав його за рішенням парламенту. Це ключовий документ для мого відкриття, оскільки він містить назву місця походження Даніеля та імена його батьків.
Даніель Ґотліб Толкін походив із… Данцига — отже, маємо тут Ґданськ¹⁵! І це розпалює уяву, підводячи нас до висновку, що предки Дж. Р. Р. Толкіна прибули до Лондона з найважливішого польського портового міста! Швидкий пошук у веб-базі даних¹⁶ виявив інших Толкінів із Ґданська (ще в грудні 2016 року я знайшов букініста Christian Tolkien і добровільного лейтенанта Michael Tolkien).
Протягом багатьох місяців я наполегливо працював, щоб підтвердити своє припущення, що Даніель Ґотліб і Йоганн (Джон) Беньямін були братами, що виявилося дуже складним завданням. Хоча підказки були очевидні (Даніель і Йоганн були гостями на весіллях одне одного, хрестили дітей у тих самих церквах, мали одне коло друзів, їхні нащадки не одружувалися з нащадками іншого брата, обмінювалися підтримкою, приєдналися до ранньої методистської спільноти Джона Веслі та його послідовників і навіть були поховані на одному цвинтарі біля Wesley’s Chapel на Сіті-Роуд у Лондоні), довгий час не вдавалося знайти жодного документа, де б Джон Беньямін називався братом Даніеля.
Так було до ранку 22 травня 2017 року, коли я знайшов згадку про брата Даніеля Ґотліба в його заповіті (хоча ім’я та прізвище були закриті!). Уся комплексна перевірка довела, що значно ймовірніше, що Даніель і Джон були братами, ніж ні. Я бачу причину, чому особисті дані одного з братів були приховані в документі: борг у 700 фунтів стерлінгів, який Джон Беньямін ніколи не повернув Даніелю, що сьогодні коштувало б майже 24 тисячі фунтів!¹⁷
Все це підтвердилося 30 вересня 2017 року, коли в документах церкви Святого Сальватора в Ґданську я знайшов акти хрещення двох синів Христіана Толкіна: Даніеля Ґотліба (нар. 1746) і Йоганна Беньяміна (нар. 1752). Останній був пра-прадідом Дж. Р. Р. Толкіна. Потім я також знайшов акт поховання Христіана Толкіна 1791 року. Цей документ допоміг мені простежити історію родини Толкінів у Кройцбурзі, Східна Пруссія, звідки Толкіни переїхали до Ґданська в 1720-х роках.
Ґданськ розпалював мою уяву не лише через те, що я поляк. З 2010 року я відтворюю історію прізвища Толкін і пропагую на сайті Elendilion та в толкіністському журналі Gwaihir гіпотезу, що воно має походження з Пруссії, точніше з поселення та маєтку Тоłkiny (нім. Tolksdorf)¹⁸.
Як я вже згадував, у біографічній статті про письменника Джона Роналда Рюеля Толкіна (1892–1973)¹⁹ на англомовній версії Вікіпедії зазначено, що прізвище пов’язане з назвою місцевості Тоłkiny у Вармінсько-Мазурському воєводстві, на історичній землі Бартії в Нижній Пруссії. Ще в 2001 році на веб-форумі TheOneRing²⁰ з’явився опис листування між певним Almacundo (толкіністський нікнейм) та професором Гюнтером-Ульріхом Толкьєном (Tolkiehn) із Вільдау (Бранденбург)²¹.
Толкьєн посилався на власні дослідження історії свого прізвища. Він намагався з’ясувати, чи є він родичем відомого англійського письменника, спираючись на дані про брата свого дідуся, пастора Генріха Толкьєна. Він дійшов висновку, що його чоловічі предки походили зі Східної Пруссії (нім. Ostpreußen), сучасного Калінінградського округу та Вармінсько-Мазурського воєводства. Вони використовували нижньонімецький (або нижньосаксонський) діалект, також званий нижньопрусським (зі Східної Пруссії та Ґданська), який застосовувався в Тевтонській державі з XIII століття, до того тут вживалася давньопрусська мова (балтійська гілка індоєвропейських мов), що повністю зникла до XVII століття.
Найдавніша відома форма прізвища — Tolkien, і лише в XIX столітті воно набуло написання Tolkiehn. Це типовий прізвище для Східної Пруссії, де багато прізвищ мали суфікс -ien (наприклад, Leptien, Monien), хоча думки дослідників щодо його значення різняться. Слово tolk і нікнейм Tolk походять із балтійської мови прусів і використовувалися для позначення двомовної людини, яка могла перекладати або тлумачити між прутською (тобто давньопрусською) та німецькою мовами.
За дослідженнями професора Толкьєна, сьогодні люди з цим прізвищем (у багатьох варіантах: Tolkien, Tolkiehn, Tollkühn, Tollkuehn тощо) мешкають переважно в північній частині Федеративної Республіки Німеччина, куди переселилася більшість німецьких біженців зі Східної Пруссії після 1945 року.
Професор Толкьєн не зміг знайти доказів свого близького родинного зв’язку з професором Толкіном з Англії. Він зробив хибне припущення, що предки Дж. Р. Р. Толкіна походили з Нижньої Саксонії, де сам він не мав родичів.
I. ЕТИМОЛОГІЯ ПРІЗВИЩА TOLKIEN
Походження прізвища Толкін від прикметника tollkühn — «відважний, необережний, безрозсудний, зухвалий» — видається малоймовірним. Найдавніше відоме використання Tolkyn/Tolkin як прізвиська датоване 1378 роком (Heynike Tolkyn) та 1418 роком (Ritter… Tolkin)²².
Як прізвище воно відоме з XV століття у формах Tolkin, Tolckin, Tolkyn, Tolckyn, Tolkien тощо, а в XVIII–XIX століттях спостерігається його повільна німецізація (вирівнювання з німецьким прикметником tollkühn) та поява наступних написань: Tollkühn, Tollkuehn і Tolkiehn.
Прикметник «відважний, необережний», про який я згадував вище, з’являється не раніше XVII століття²³, а в більш ранніх джерелах зустрічається лише форма ein toller küner man. Цікаво, що в XV столітті в нижньонімецькій мові (якою розмовляли на територіях, де мешкали Толкіни) вживалося слово dulkȫne — «безрозсудний, зухвалий», проте схожості з сучасними формами прізвиська/прізвища Tolkin/Tolkyn тут немає.
Я підтримую походження прізвища від нижньопрусського (давньонижньонімецького) прізвиська Tolkin — «син або нащадок Толка»²⁴ (що підтверджено в тевтонських документах XIV–XV століть щодо родини Мерклінгероде; аналогічно, наприклад, у родині Скоманд, де батько був Дієтрих Скоманд, а син — Дієтрих Скомантин²⁵), де tolk означає «перекладач, посередник» (< давньопрусське [балтійське] *tulk- < праслов’янське tъlkъ — «сенс, переклад, тлумачення, пояснення»)²⁶.
Маттіас (помер 1379), прародитель нижньопрусської гілки родини Мерклінгероде–Толкін, був німецько-прусським перекладачем і посередником при дворі коменданта Балґи (три документи 1356 року²⁷), і його прізвисько було Tolk. Тож можна жартома сказати, що родина Толкінів мала тісні зв’язки з лінгвістикою вже століттями.
За словами німецького лінгвіста Рейнхольда Траутманна, суфікс -in відповідає давньопрусському -īn — «належний до» або «син чи нащадок», перенесеному в німецький діалект давньопрусської мови (мовиться про умлаут суфікса -ain- / -ein-)²⁸. Той самий суфікс зустрічається у багатьох прізвищах у Кронштадті (нім. Królewiec/Königsberg) та навколо нього, у колишній Східній Пруссії, наприклад: Brosien, Cattien, Dollien (також Dolin, Dolinn), Englien (також Englin, Englyn, Anglyn), Kadgien (також Kadgiehn), Krepelien (також Krepelin, Krepelihn, Crepelin), Lapsien (також Lapsin, Lapsiehn, Lipsin), Marquien, Stadien, Wosegien (також Wosegihn, Wosegin, Wosegyn, Wosgin, Wisgin, Bosigin) тощо. Інші суфікси, похідні від -ien, — -ienen, -ehnen, -iehnen, -önen, -öhnen²⁹.
Прізвисько (спершу, а потім прізвище) нерозривно пов’язане з назвою місцевості Тоłkiny (як така від 1945 року). У XV столітті назва мала дві форми: Tolksdorf (1419) і Tolkynen (1440; зафіксовано як топонімічне прізвище). Без сумніву, перша має німецьке значення «село Толка (Tolks Dorf)» і була офіційною назвою місцевості до 1945 року. Друга форма типова для земель, заселених із давніх часів прусами (та іншими балтійськими племенами), де множинні форми патронімічних або династичних термінів мають суфікси -en (німецький) і -ainen (давньопрусський). Tolkynen означає «Толкіни», а його польський відповідник — Tolkiny або Тоłkiny (тому польська назва місцевості, що вживалася після 1945 року, добре відновлена)³⁰. Це очевидно топонім, похідний або від прізвиська, або від прізвища Tolkyn.
II. ТОЛКІНИ З ЛОНДОНА (XVIII–XX СТОЛІТТЯ)
Форми прізвища в документах: Tolkien, Tollkien, Tolkin, Tolkein³¹.
Заможна буржуазна пара з родини шубників із Ґданська, Христіан і Анна Євфросина Толкіни, мали синів, названих у пієтистсько-лютеранському стилі: Даніель Ґотліб Толкін (1746–1813) і Йоганн Беньямін Толкін (1752–1819). Їхньою донькою була Елеонора Рената Бергман, з дому Толкін (1756–1829), яка залишалася в Ґданську.
Ґданські джерела також згадують брата Христіана, Майкла, та Євфросину Толкін, чиїм наймолодшим сином був Христіан Толкін (1762–1821), двоюрідний брат лондонських братів. З 1777 року обидва брати вже перебували в Лондоні, де створили власні родини і ніколи не поверталися до Ґданська. Припускають, що остаточне рішення виїхати за кордон було зумовлене прусською блокадою Ґданська після першого поділу Польщі 1772 року та загрозою вторгнення (що зрештою сталося в 1793 році). Але з методистських джерел видно, що їхнє рішення мало також релігійні мотиви.
В Англії Даніель Ґотліб користувався лише іменем Даніель, іноді скорочуючи його до Ден, а своє друге ім’я англізував до Godleip³². Він переніс своє ремесло з Ґданська до Лондона і став шубником та обробником шкір (писемні джерела називають його «Майстер Даніель Толкін з Чіпсайду, лондонський шкуродер і шубник»). У віці 36 років, 7 квітня 1782 року, він одружився з Анн Остін у церкві Святого Гробу в Голборні. Його дружнім свідком був Джон Беньямін (Йоганну недовго знадобилося, щоб зробити своє ім’я більш англійським), який лише рік тому одружився в тій самій церкві з Мері Ворнер (а дружкою була Анн, майбутня дружина Даніеля).
14 лютого 1794 року Даніель, як старший брат, подав заяву на британське громадянство. Через 12 днів він отримав позитивне рішення³³. Це мало допомогти йому закріпитися в бізнесі.
У 1784–1800 роках у Даніеля та Анн народилися діти: Марія (1783–?), Даніель Джордж (1784–1815), Анн, Марта (1788–1819), Чарльз (1789–?), Джон Генрі (1795–1820), Шарлотта (1797–1817) та Джеймс (1800–?). Їх охрестили в німецькій лютеранській церкві, що знаходилася в колишньому палаці Савой.
Родина мешкала в торгово-ремісничій частині Лондона: спершу за адресою 28 Bedford Street у парафії Святого Павла, поблизу Covent Garden (за даними свідоцтв про натуралізацію 1794 і 1808 років), пізніше в Castle Baynard (1796), у Ward of Cheape (1798), знову у парафії Святого Павла поблизу Covent Garden (1808), потім за адресою 60 Cheapside Street поруч із Кафедральним собором Святого Павла (1808).
У 1811 році Даніель був власником будинків за адресами 12 Hoxton Square і 7–9 Cumberland Street у Shoreditch (сучасна Scawfell Street). У 1799 році він прийняв свого племінника Джорджа Толкіна (прадід Дж. Р. Р. Толкіна) як учня у своєму шубному виробництві.
Він був близьким до ранньої методистської громади біля дому Джона Веслі та каплиці на City Road. У 1810 році він написав заповіт³⁴, а у 1813 році був серед благодійників British and Foreign Bible Society. Він помер у травні 1813 року і мав скромні похорони 2 червня. Родинної могили більше не існує (вона знаходилася позаду каплиці Веслі, де згодом зведено нові будівлі).
Оскільки частина відомостей про його життя стала відомою, а ще більше міститься у його заповіті, його пам’ятатимуть як благочестиву та праведну людину. У заповіті він наказав родині подбати про борг свого брата та подати його до суду, і, враховуючи благо своєї дружини та дітей, не скасував цього зобов’язання.
* * *
Джон Бенджамін Толкін не досяг таких успіхів, як його старший брат. У віці 24 років він одружився з Мері Ворнер (вінчання відбулося 27 квітня 1777 року в церкві Святого Якова в Клеркенвеллі — у шлюбному свідоцтві він підписаний як «Йоганн Толкін»), яка померла під час пологів їхньої другої доньки в 1780 році. Невдовзі він знову одружився (22 квітня 1781 року в церкві Святого Гробу в Голборні) з Мері Волл, старшою за нього на сім років. Від першого шлюбу він мав двох доньок: Анну Марію (1779–1815) та Єлизавету (1780–?), а від другого — трьох синів: Бенджаміна (1782–1787), Джорджа (1784–1840 — прадіда Дж. Р. Р. Толкіна) та Джона Бенджаміна (1788–1859). Дітей хрестили в німецькій лютеранській церкві в колишньому Савойському палаці — так само, як і дітей Даніеля.
Невідомо, чим Джон Бенджамін займався до 1792 року. Можливо, він був учнем годинникаря. У 1792 році, у віці 39 років, Джон Бенджамін Толкін разом із Вільямом Ґравеллом перебрали на себе тоді вже відому мануфактуру Ерделі Нортона (1728–1792) на Сент-Джонс-стрит, 49 у Лондоні. Відтоді годинники та кишенькові годинники, виготовлені цією компанією, почали підписуватися як «Gravell & Tolkien». Сьогодні один із їхніх найкращих годинників, замовлений разом із Нортоном двором імператриці Катерини ІІ, експонується в Ермітажі в Санкт-Петербурзі. Годинник їхньої роботи також зберігається в Британському музеї в Лондоні. Видається, що Ґравелл і Толкін використовували деталі зі складів Ерделі. Втім, згодом Толкін залишив компанію (з 1820 року годинники та кишенькові годинники маркувалися «William Gravell & Son», а з 1850 — «Robert Rolfe»).
У 1799 році Джордж Толкін, син Джона Бенджаміна, проходив учнівство в свого дядька Даніеля — кушніра та міщанина Лондона. Він мешкав на Вайт-Лайон-стрит у Лондоні.
До 1808 року в адресних довідниках уже згадувалася компанія, що належала Джону Толкіну (якому того року було 55 років): Tolkien & Dancer, виробник годинникових механізмів і інструментів, за адресою Сент-Джонс-стрит, 145. Можливо, саме тоді Джон позичив у свого брата Даніеля значну суму — 700 фунтів стерлінгів — для запуску компанії. Травень 1813 року був для Джона вкрай тяжким: шістдесятирічний чоловік втратив брата (Даніель помер 23 травня), а за кілька тижнів до того він збанкрутував (у газеті The News від 9 травня його названо «торговцем порцеляною та склом із церковного подвір’я Святого Павла в Лондоні»).
Діти Джона Бенджаміна — Анна Марія та Бенджамін — померли, а 27 січня 1819 року у віці 66 років помер і сам Джон Бенджамін Толкін. Його та його дружину Мері поховали на цвинтарі Банхіл-Філдс, навпроти каплиці Джона Весли через Сіті-роуд, поруч із місцем, де знаходилася родинна могила Даніеля Толкіна (та його старшого сина Даніеля Джорджа, який помер у 1815 році). Обидва брати, народжені в Ґданську, були поховані в Лондоні неподалік один від одного.
Місце поховання Джона і Мері Толкінів, а також Джона Генрі (пом. 1820), одного із синів Даніеля, є надзвичайно цікавим. Вони поділяють спільну могилу з композитором Вільямом Шрабсолом, автором мелодії Miles Lane (використаної Едвардом Перронетом у гімні All hail! The power of Jesus' Name). Слова гімну й нотний запис вирізьблені на надгробку, спільному для Шрабсола, родини Толкінів та їхнього небожа.
Нащадки Даніеля Ґотліба Толкіна та Джона Бенджаміна Толкіна мешкають у Великій Британії, Канаді, Сполучених Штатах, Австралії та в інших частинах колишньої Британської імперії. Відповідні родинні зв’язки показано на генеалогічному дереві, яке підтримує Лінда Вініфред Толкін (Ancestry.co.uk).
Син Джона Бенджаміна Джордж Толкін (1784–1840), виробник інструментів з Ізлінґтона, наприкінці життя органіст церкви Святого Панкратія, мав дванадцятьох дітей від Елізи Лідії (1787–1863), у дівоцтві Меррелл. Його могила розташована на цвинтарі Сент-Джордж-зе-Мартир у Камдені.
Іншим його сином був Джон Бенджамін Толкін (1807–1896), який близько 1835 року одружився з Джейн Голмвуд (1806–1854) і мав із нею чотирьох дітей, а в 1856 році взяв шлюб із Мері Джейн Стоув (1834–1915); у цьому подружжі народилося дев’ятеро дітей, серед них — Артур Рюель Толкін. Джон Бенджамін Толкін ХІХ століття був майстром із виготовлення та настроювання фортепіано, а також викладав музику. У 1840-х роках його родина переїхала до Західного Мідлендсу, поблизу Бірмінгема. Похований він на цвинтарі Кі-Гілл у Гоклі (Бірмінгем).
Артур Рюель Толкін (1857–1896), батько Джона Рональда Рюеля Толкіна (1892–1973), був другим сином Джона Бенджаміна. Він народився в Бірмінгемі та був похований у Блумфонтейні в Республіці Південна Африка. Життєписи як Артура, так і його всесвітньо відомого сина докладно описані в біографіях (передусім Гамфрі Карпентера та Джона Ґарта).
III. Толкіни з Ґданська (XVII–XVIII століття)
Форми прізвища в документах: Tolkien (1698, 1765, 1808, 1810), Tolkiehn (1766), Tolckinin (1783), Tolckin (1795), Tohlkien (1810), Tollkien (1810), Tolckien (1810), Tollkühn (1748, 1757, 1760, 1817, 1821).
Як уже зазначалося, двоє лондонських братів Толкінів — Даніель Ґотліб Толкін (1747–1813) та Йоганн Бенджамін Толкін (1752–1819) — народилися в Ґданську, Королівська Пруссія, у складі Речі Посполитої, за правління Авґуста III Веттіна. Ймовірно, після першого поділу Польщі 1772 року, під час прусської блокади Ґданська, коли місту загрожувало вторгнення, а виробництво й торгівля фактично зупинилися, брати залишили Ґданськ і вирушили до Лондона.
Прізвище Толкін з’являється в ґданських хроніках та інших джерелах наприкінці XVII століття у зв’язку з міщанською родиною кушнірів (що не дивно, якщо зважати на фах Даніеля Ґотліба Толкіна, відомий із лондонського періоду) зі Старого міста та Широкого кварталу.
У Ґданську XVIII століття (1734 р.) кушнірський цех налічував 51 члена. Ймовірно, серед них були й Толкіни (Міхаель, Крістіан?) та споріднені родини Юбелінів і Ойєрів. Із них 31 кушнір не мав учнів, 11 мали по одному учневі й лише 9 — по двоє. Це свідчить про те, що кушніри зазвичай не могли дозволити собі утримувати багато учнів і працювали переважно самостійно. У 1711–1729 роках лише троє з них змінили статус громадянства з ремісничого на престижніший купецький (близько 10 % від загальної кількості кушнірів). Лише небагато могли дозволити собі таку зміну статусу й інвестування значних коштів. Хоча більшість членів цеху жила на межі бідності, у Ґданську XVII–XVIII століть він мав чималий вплив: багато кушнірів були меценатами й активними діячами мистецького життя на набережній Мотлави.
Перші відомості про Толкіна з Ґданська походять із часів правління в Польщі саксонських курфюрстів із дому Веттінів. Йдеться про Міхаеля Толкіна (1708–1795), офіцера Широкого кварталу, Синього полку («Breitekvartier, Blaue Regiment»). Його ім’я з’являється в документах, пов’язаних із міською вартою. Командні посади та почесні знаменні функції зазвичай були першим етапом кар’єри міщанського урядовця, і, ймовірно, так було і з Міхаелем. Оскільки мені досі не вдалося знайти більш ранніх згадок про Толкінів у Ґданську, я висуваю гіпотезу, що батько Міхаеля (імовірно на ім’я Ґотфрід) походив з околиць Крулевця (можливо, зі Свєнтої Секерки або Кшижборка), де мав легкий доступ до високоякісних хутер, що надходили з Литви й доправлялися до Ґданська з порту Лабіау. Саме він міг залучити родину до кушнірського цеху міста: його сини — Міхаель, Крістіан та, можливо, інші — стали учнями.
Оскільки Толкіни мали прусське походження, це могло стати причиною міграції молодшого покоління під час блокади Ґданська на початку 1770-х років, а також кар’єри Крістіана Толкіна (ІІ) після включення міста до складу Пруссії. Як відомо з Historia Gdańska, після першого поділу Польщі багато прусських громадян Ґданська були змушені залишити місто.
Кушніри залишили помітний слід у хроніках ще за життя батька Міхаеля. 18 березня 1698 року Авґуст II Веттін урочисто прибув до Ґданська. Його вшанували тріумфальними арками та парадами членів міських корпорацій; уздовж вулиць стояли ряди містян, лунали гарматні залпи, відбувалися танці кушнірів і корабелів (так звані morescas), а також феєрверки та інші видовища.
В інших документах — зокрема в цехових грамотах і парафіяльних записах Головного міста та Старого міста — Міхаель Толкін згадується як міщанин і майстер-кушнір (Bürger und Kürschner Meister). Він є центральною постаттю в групі споріднених осіб, пов’язаних із кушнірським цехом Ґданська, яких хрестили в костелі Святої Марії (сьогодні — архікатедральний колегіальний костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії) і ховали біля костелу Святої Катерини (найдавнішого храму Ґданська). Це перший відомий мені Толкін із Ґданська, у якого в парафіяльних документах прізвище записано у формі Tollkühn (1748, 1757, 1760, 1762), хоча варіанти Tolkien (1765) та Tolckien (1744–1795) трапляються частіше.
Перший документ, який я знайшов і який стосується цієї особи, — це цехове посвідчення 1765 року, де Міхаель Толкін і Ніклаус Юбелін (згаданий як Älteste des Erbgewerks der Kürschner in der Königlichen See- und Handlungsstadt Danzig — «старійшина кушнірського цеху в королівському морському й торговому місті Ґданську») засвідчують, що певний учень був навчений одним із майстрів. Не слід забувати, що це був 1765 рік, коли Даніелю Ґотлібу Толкіну було 19 років, а Йоганну Бенджаміну — 12.
Першою дружиною Міхаеля Толкіна була Євфросина Толкін, у дівоцтві Маттіссен (пом. 1783, похована на цвинтарі при костелі Святої Катерини), другою — Елізабет Толкін, у дівоцтві Клінкерд (вона прожила 75 років), яка померла в Пруссії (що може свідчити про те, що вона залишилася в родинному маєтку поза Ґданськом, на території, захопленій Пруссією в 1772 році, або ж померла у Східній Пруссії).
Імена дітей Міхаеля та Євфросини зафіксовані в книгах хрещень костелу Святої Марії в Ґданську. Вони такі, у порядку появи записів:
(1) Анна Елізабет Толкін (13 жовтня 1744) — під час церемонії були присутні Крістіан Толкін (I), імовірно брат батька, та Даніель Маттіссен, можливо брат матері;
(2) Євфросина Реґіна Толкін (22 березня 1746) — присутній був лише Даніель Маттіссен;
(3) Доротея Констанція Толкін (30 січня 1748);
(4) Йоганн Ґотфрід Толкін (11 жовтня 1750; це ім’я може вказувати на ім’я його діда по батьковій лінії);
(5) Йоганн Даніель Толкін (22 червня 1752) — можливо, він отримав ім’я на честь діда по матері; під час хрещення також був присутній Й. Фрідріх Ойєр, згаданий нижче в тексті, імовірно з родини кушнірів;
(6) Міхаель Толкін (8 грудня 1757);
(7) Бенджамін Толкін (8 жовтня 1760);
(8) Крістіан Толкін (9 травня 1762).
***
Чи був Йоганн Даніель Толкін (нар. 1752) тією самою особою, що й Джон Бенджамін Толкін (нар. 1752) з Лондона? Найімовірніше — так. Обидва були синами Євфросини Толкін із Ґданська. Серед свідків також фігурує кушнір Й. Ф. Ойєр.
Інший важливий документ — 1766 року — походить із кальвіністської церкви Святої Єлизавети (можливо, наречений був кальвіністом) і стосується шлюбу Андреаса Юбеліна з жінкою на ім’я Констанція Доротея Толкін, молодшою донькою Міхаеля Толкіна. Це безперечно та сама особа, що й Доротея Констанція, позначена вище під номером (3), отже, на день церемонії їй було 18 років. Весілля відбулося в «Kürschner Gewerkshaus», що, на мою думку та згідно з моїми дослідженнями, могло бути бароковою кам’яницею, відомою як Gildehaus, яка нині розташована на розі вулиці Кушнерської та Длуґі Тарґ.
У місті також жила Анна Марія Юбелін, яка могла бути спорідненою з Толкінами (можливо, сестра Даніеля Ґотліба та Йоганна Бенджаміна, одружена з майстром-кушніром Йоганном Даніелем Юбеліном, 1751–1813), оскільки до своєї смерті в 1809 році вона мешкала за адресою Кляйн-Ширрмахерґассе, буд. 3, саме там, де згодом проживав інший важливий Толкін — Крістіан (II) (1762–1821), букініст і міський службовець у прусський період, наймолодша дитина Міхаеля (II) та Євфросини, охрещений у костелі Святої Марії (див. вище, восьма дитина).
Майстер-кушнір, ґданський міщанин Міхаель Толкін помер у 1795 році у віці 87 років (один із багатьох довгожителів серед Толкінів). Його могила розташована при костелі Святої Катерини в Старому місті; церковне подвір’я цього храму, як свідчить Steinbuch 1700–1815 років, з яким я мав доступ, було своєрідним некрополем для ґданських Толкінів (там, наприклад, був похований і Йоганнес Гевелій). Steinbuch, або «реєстр надгробків», є переліком усіх надмогильних плит у цьому храмі. Під плитами № 37 («Mich. Tolkien»), № 48 («fr. Euph. Tohlkin») та № 84 («nebst familie Tollkien», «Florentina Dorothea Tolckin») спочивають рештки членів однієї кушнірської родини з Ґданська.
***
Надзвичайно важливою постаттю, яку я виявив у парафіяльних документах, є Євфросина Толкін, у дівоцтві Маттіссен (бл. 1727–1783), дружина Міхаеля Толкіна (ІІ). Чи є вона тією самою Євфросиною Толкін, яка згадується в акті натуралізації Даніеля Ґотліба Толкіна, виданому в Лондоні 1794 року? Жодна з її дітей, охрещених у костелі Святої Марії, не носить імені жодного з лондонських братів. Тут можливі кілька пояснень, з яких два здаються мені найімовірнішими: або Крістіан Толкін, брат Міхаеля, одружився з іншою Євфросиною, і в цьому шлюбі народилися сини Даніель Ґотліб та Йоганн Бенджамін (і тоді записи про їхнє хрещення досі десь зберігаються в ґданських парафіяльних книгах), або ж Даніель (нар. 1747) був сином Крістіана (І) та невідомої дружини, яка померла під час пологів. Можливо, Крістіан (І) невдовзі також помер, і тоді Міхаель та Євфросина усиновили Даніеля. Він міг вважати Євфросину своєю матір’ю, водночас завжди знаючи, що його справжнім батьком був Крістіан (І). У такому разі Йоганна Даніеля більше не називали б Даніелем, а натомість уживали б більш значуще ім’я — Бенджамін. Подібний статус Даніеля в родині Міхаеля міг стати джерелом конфліктів і спонукати його до еміграції до Англії.
Я знайшов похоронне свідоцтво Євфросини Толкін від 10 квітня 1783 року (на той час її двоє синів уже кілька років мешкали в Лондоні), і це доволі цікавий документ. У ньому, зокрема, сказано: «тут пані Євфросина Толккінін із Дамму [нім. Damm], її домовину встановлено під міщанською надгробною плитою № 48; [плата за] місце в землі та дзвони — 5 флоринів». Я дослідив усі кам’яниці на вулиці Ґробля (I–IV). За великої допомоги реєстру архітектурної спадщини Бібліотеки Ґданської Польської академії наук, що містить історичні відомості та характеристики будівель, я з’ясував, що лише в кам’яниці на вулиці Ґробля II, буд. 16, містилася кушнірська майстерня (така робота потребує особливих умов). «Є згадка, що Генріх Ойєр придбав будівлю в 1790 році. У 1808 році вона все ще перебувала у власності кушніра Йоганна Ойєра. (…) Будівлю було знищено в 1945 році, а згодом відбудовано за проєктом Томаша Кемпського з фасадом середини XVII століття». Якщо родина Толкінів мешкала там раніше, то після можливої втрати працездатності Міхаеля Толкіна й смерті його дружини будинок міг бути проданий у 1790 році іншому кушнірові — Йоганну Генріху Ойєру, який був серед свідків під час хрещення Йоганна Даніеля Толкіна (ймовірного прапрадіда Дж. Р. Р. Толкіна).
Батьком Даніеля Ґотліба Толкіна вважають Крістіана Толкіна (І) (бл. 1727–?). Мені не вдалося знайти про нього жодних відомостей, окрім згадки в акті хрещення Анни Елізабет (13 жовтня 1744 року), де він фігурує як хрещений батько. У моєму переліку є ще кілька Крістіанів Толкінів того часу (наприклад, міщанин із Кшижборка — 1714, швець із Тапіау — 1778, мешканець Конрадсвальде — 1793 тощо; всі ці місця розташовані в околицях Кенігсберга). Крістіан (І) міг бути братом Міхаеля (ІІ) або його двоюрідним братом (що менш імовірно, з огляду на те, що Толкіни в Ґданську, схоже, були невеликою родиною, згуртованою довкола Міхаеля). Мені досі не відомо, де він помер і де був похований. Кінець XVIII — початок XIX століття були вкрай буремним періодом воєн, революцій, суспільних заворушень і епідемій.
Ще одним членом родини був Крістіан Толкін молодший (ІІ) (1762–1821). Він носив те саме ім’я, що й його ймовірний дядько, а ім’я його доньки було дане на честь матері — Євфросини. Він був наймолодшим сином Міхаеля, охрещеним у костелі Святої Марії 9 травня 1762 року. Якщо брати емігрували в період 1772–1777 років, то на той час йому було від 10 до 15 років. Близько 1783 року Крістіан одружився з Анною Елізабет Фрейберґ. У 1784 році в них народилася донька Доротея Елізабет Толкін (яка згодом вийшла заміж за Соломона Давида Пелікана й померла в Оліві), згодом — Євфросина Толкін (ІІ) (1794–?) та Флорентина Доротея Толкін (1798–1803, похована в могилі № 84 на цвинтарі при костелі Святої Катерини). Найімовірніше, Крістіан (ІІ) не мав сина, який пережив би дитячий вік.
Крістіан Толкін залишив помітний слід у житті Ґданська насамперед своєю діяльністю як книготорговець. За даними Gedanopedia (онлайн-версії Encyklopedia Gdańszczan), у 1808 році Крістіан Толкін мав букіністичну крамницю «Tolkien» за адресою Тагнетерґассе, 11 (нині — вулиця Тандета; будинок не був відбудований після 1945 року), а в 1817 році — за адресою Кляйне-Ширрмахерґассе, 3 (або Шарммахерґассе; нині це прибудова до так званої Старої аптеки біля Старого арсеналу). У 1808–1812 роках Крістіан Толкін опублікував щонайменше три списки книжок для продажу в періодичному виданні Danziger Zeitung, що виходило в Ґданську (надзвичайно цікаве читання з наполеонівської доби!).
***
Коли у 1793 році пруссаки захопили місто, незалежну міську раду було замінено магістратом, призначеним владою провінції Західна Пруссія; така система діяла до листопада 1817 року. У цей період букініст Крістіан Толккюн (Tollkühn) обіймав посаду чиновника, відповідального за вуличне освітлення в Нижньому місті (нім. Officiant bei der Straßen-Erleuchtungs-Anstalt auf der Niederstadt) у складі депутації з особливого управління господарськими округами (нім. Deputation von Raths und Staatsbürgerschaft für spezielle Management-Geschäftsbereiche). У старішій німецькій юридичній номенклатурі Offiziant означав службовця нижчого рангу.
Отже, ми маємо змогу встановити нову адресу Крістіана Толккюна (Толкіна): Кляйн-Ширрмахерґассе, буд. 3, де містилася його нова букіністична крамниця («Buchhandlung-Antiquariat»). Це та сама адреса, яка трапляється в документах щодо Анни Марії Юбелін, імовірно старшої сестри братів Толкінів, одруженої з майстром-кушніром Йоганном Даніелем Юбеліном (1751–1813), що мешкала на Кляйн-Ширрмахерґассе, буд. 3, до своєї смерті в 1809 році. Альтернативною назвою та номером цієї вулиці (оскільки з кінця XVIII століття назви вулиць і нумерація будинків у Ґданську неодноразово змінювалися) була Гінтерґассе, буд. 120; саме таку адресу можна знайти, зокрема, в документах костелу Святої Марії в Ґданську, що стосуються похорону Крістіана Толккюна від 16 квітня 1821 року:
(Витяг із парафіяльних документів костелу Святої Марії в Ґданську).
***
У книзі поховань міститься така нотатка: «Крістіан Толлькюн (Christian Tollkühn), антиквар-букініст, помер на 59-му році життя від тифу (Nervenfieber), мешкав на Hintergaße, будинок № 120». На похороні були присутні: вдова Крістіана — Анна Єлизавета Толлькюн (дівоче прізвище Фрейбург) та його донька Єфросина Толлькюн (вік доньки, ймовірно, занижено, оскільки за різними джерелами вона народилася 1795 року, а не 1799-го). Могила Крістіана Толлькюна, ймовірно, знаходилася на цвинтарі біля церкви Святої Марії, створеному в 1819–1829 роках на території нинішньої вулиці 8 3 Мая (залишки його контуру можна побачити в парку вздовж паркувальної смуги біля служби зайнятості). Цвинтар було закрито 1956 року.
Дуже ймовірно, що після смерті Крістіана Толкіна родинна лінія в Гданську згасла (хоча в ХІХ столітті, приблизно з 1860 року, до міста прибували інші Толкіни — робітничі іммігранти зі Східної Пруссії, нащадки Франца Толкіна; ця родинна гілка, що оселилася в районі Нового Порту або поблизу нього, проживала в Гданську до 1945 року).
У гданських джерелах я також знайшов Елеонору Берґманн, у дівоцтві Толкін (1756–1829), та Єлизавету Толкін (1769–1827, поховану біля шпитальної церкви святого Лазаря). Дати народження дозволяють припустити, що вони могли бути дочками Крістіана Толкіна (I).
ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ВІДКРИТТЯ
Мій досвід роботи з парафіяльними документами та іншими матеріалами з Гданська і Східної Пруссії дає багато підстав сподіватися на подальші вагомі відкриття й додавання нових поколінь до родового дерева Толкінів. Переліки міських мешканців XVIII століття, судові записи та документи кушнірського цеху, що зберігаються в Державному архіві в Гданську, все ще чекають на ретельне опрацювання. Архіви Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів (тобто мормонів) містять цікаві парафіяльні документи XVIII століття, недоступні в інших місцях. Імовірно, вдасться знайти надгробки (або принаймні їхні фрагменти, фотографії чи інші зображення — я сподіваюся віднайти лузицький герб, який Толкіни носили в Пруссії) родини Толкінів з церкви Святої Катерини. Я також шукаю родинний цеховий знак, так званий gmerk.
Хоча це відкриття може здаватися широкому загалу лише цікавістю, воно безперечно привернуло увагу родини Толкінів (я контактував із ними, тож знаю, що мої знахідки з Гданська і Пруссії дуже приємно їх здивували). Це також важливо для мешканців Гданська і Толкінів. Виявлення предків такого славетного письменника, як Дж. Р. Р. Толкін, у Польщі, відкриття його гданських і «мазурських» (прусських) коренів є вагомим внеском у дослідження європейських міграцій, історію ремесел і торгівлі на Балтійському та Північному морях. Родина Толкінів — яскравий приклад того, як члени однієї сім’ї протягом століть могли змінювати свою ідентичність, мову та культуру.
Джерело: https://www.elendilion.pl/wp-content/uploads/2018/03/TolkienAncestry.pdf
__________
⁵ Листи: лист № 165 від 1955 року («Моє ім’я — TOLKIEN (а не -kein). Це німецьке ім’я (із Саксонії), англізована форма Tollkiehn, тобто tollkühn. Але, окрім того, що це може слугувати підказкою для правопису, цей факт так само оманливий, як і всі “сирі факти”. Адже я ані “безрозсудно сміливий”, ані німець — ким би не були якісь мої віддалені предки. Вони переселилися до Англії понад 200 років тому й дуже швидко стали інтенсивно англійськими (не британськими), хоча й зберегли музикальність — талант, який, на жаль, мені не передався»);
лист № 324 від 1971 року («Можливо, саме з цієї причини моє прізвище тепер зазвичай помилково пишуть TOLKEIN, попри всі мої зусилля це виправити — навіть клерки мого коледжу, банку та адвокатської контори! Моє ім’я — Tolkien, англізоване з To(l)kiehn = tollkühn, і походить із Саксонії XVIII століття. Воно не має єврейського походження, хоча я вважав би це честю, якби було»);
неопублікований лист 1956 року до Г. Коттона Мічіна («Але імена часто не походять від тих джерел, які здаються очевидними. Моє власне ім’я зрештою й дуже давно походить від німецького tollkühn, і, можливо, певний слід віддаленої родової “зухвалості” був успадкований. Але я —уродженець Західного Мідленду».) http://tolkiengateway.net/wiki/Letter_to_H._Cotton_Minchin_(16_April_1956)
⁶ Листи, с. 428–429.
⁷ Існує й інша можливість: Толкін міг почерпнути певні відомості з німецьких академічних підручників, які твердили, що найдавніші засвідчення його прізвища походять із територій, де вживалася нижньонімецька (також звана нижньосаксонською) мова — зон Ганзейського союзу та Тевтонської держави. Можливо, саме на цьому ґрунтується «саксонська» теорія, адже мені досі не вдалося простежити жодних Толкінів у Курфюрстві Саксонському XVI–XVII століть.
⁸ Інформація походить із мого приватного листування з Джоном Ґартом, біографом Дж. Р. Р. Толкіна.
⁹ Під час Другої світової війни один сумнозвісний Карл Толлькюн, начальник поліції в окупованій німцями Ризі, був відповідальний за загибель близько 700 євреїв. Він також був спортсменом і брав участь у літніх Олімпійських іграх у Берліні 1936 року.
¹⁰ Г. Карпентер, Wizjoner i marzyciel, с. 24 та родинне дерево на с. 241.
¹¹ Джон і Прісцилла Толкін, The Tolkien Family Album, HarperCollins Publishers, Лондон, 1992, с. 8.
¹² Крістіна Скалл і Вейн Ґ. Гаммонд, The J.R.R. Tolkien Companion & Guide. Reader’s Guide, HarperCollins Publishers, Лондон, 2006, с. 1008.
¹³ Тадеуш А. Ольшанський («TAO»), «Що ми знаємо про предків Толкіна (принагідна замітка)», Elendilion, 25 січня 2010 р.
¹⁴ Національні архіви (К’ю), Private Act, 34 Георга III, c.17 – посилання HL/PO/PB/1/1794/34G3n49 – дата: 1794. Також у House of Lords Journal Office Main Papers. Підписано як Main Papers – посилання HL/PO/JO/10/7/957 – дати: 12 лютого 1794 – 27 лютого 1794. Я отримав відсканований документ електронною поштою від Джеральда Оранда.
¹⁵ Німецька форма слова Dantzig використовувалася наприкінці XVIII століття, пізніше її замінив Danzig.
¹⁶ Я шукав на Gedanopedia.pl і легко знайшов Christian Tolkien, букініста.
¹⁷ Оцінка на основі даних з офіційного сайту Національних архівів (http://www.nationalarchives.gov.uk/currency) Заповіт Даніеля Толкіна від 6 вересня 1810 року: Ancestry.com, The National Archives (Kew); Prerogative Court of Canterbury and Related Probate Jurisdictions: Will Registers; Class: PROB 11; Piece: 1546.
¹⁸ Список текстів наведено в бібліографічному розділі.
¹⁹ Джерело: https://en.wikipedia.org/wiki/J._R._R._Tolkien#Family_origins (дата доступу: 1 червня 2017)
²⁰ Джерело: http://forums.theonering.com/viewtopic.php?p=411989 (дата доступу: 1 червня 2017)
²¹ Листування детально описано у статті „Tołkiny w Barcji gniazdem rodu Tolkienów?” (Elendilion): http://www.elendilion.pl/2010/01/14/tokiny-na-warmii-gniazdem-rodu-tolkienow-ii/ (дата доступу: 1 червня 2017) та у статті „Another proof of the East Prussian origin of the Tolkien family” (Tolknięty Blog): http://tolkniety.blogspot.com/2017/04/another-proof-of-east-prussian-origin.html (дата доступу: 1 червня 2017).
Немає коментарів:
Дописати коментар